Диканьскі передзвони - 2013
Пн сен 02, 2013 11:20:57
Вчора й позавчора в Диканці та Великих Будищах відбувся міжнародний фестиваль дзвонарів "Диканьскі передзвони".
Чомусь об`яв по місту практично не було, тому попав я на нього чисто випадково у неділю.
Фестиваль був не особливо міжнародним - один гість з Білорусі та декілька - з Росії, але формально - міжнародний.
Більшість же дзвонарів була свої, полтавські, та плюс ще волиняни.
Якщо кому цікаво - тут короткий звіт. На жаль тільки візуально-текстовий, звуковий зробити не міг.
Бажаючим, можу наспівати по телефону в слухавку
Не заростає народна стежина до центру дзвонарства на Полтавщині.
А народ стежки топче усе більше на іномарках
Кинувся надломити скоринку хліба з сіллю, але виявилось, що то не нас...
Дійство відбувалось на галявинці біля дзвіниці церкви Св.Миколая у Диканці (там, де поховано Кочубеїв)
Поки глядачі займали місця, місцевий маестро "на разогреве" розважав публіку
Мала сцена. Велика була там, нагорі, в дзвіниці.
Розспівується хор
Чи то спонсори, чи то головні поцінкувачі в оточенні фотокореспондентів
Ну от і почалось!
Фестиваль відкрили гості з Архангельська. Як виявилось, ці бабусі доволі знамениті - відкривають усі торжества в Росії, на Червоній площі. Любимиці тамошніх Президентів.
Далі було вступне слово й благословіння Митрополита Полтавського,
після якого хор проспівав (гарно!) декілька духовних творів. На свіжому повітрі, серед зелені та берізок це звучало прозоро й гармонічно.
Усі номери фестивалю описувати немає сенсу, дзвонили й зверху й тут, поблизу. Сподобалась наша полтавська молодь. І цікаво ж їм це !!!
Усіма виконавцями біля Малої сцени диригував лисуватий чоловік - начебто заслужений митець у цій справі.
Гостя з Волині. Достатньо віртуозна жіночка!
Але коли виступив оцей чоловік - Маестро Петровський з Архангельська, я зрозумів, що усі попередники були порівняно з ним звичайними школярами. Грав він не те, що віртуозно, просто незрозуміло було, як на всього шести дзвонах (це ж навіть не гамма), можливо грати так гарно й складно. Проводжали його довгими оваціями.
Мабуть я й наспівати так не зможу, якщо кому закортить почути
Розходились з фестивалю з головами, що трохи гули, під апофеоктичний бій самого класного дзвонаря на дзвіниці.
Загальне враження залишилось добрим, не дивлячись на те, що його постійно намагались погіршити ведучі фестивалю тупими мантрами про те, що ми усі єдиний народ, тому, що навіть малиновий дзвін у нас у всіх у крові, що і є таким доказом (хоч би глянули в енциклопедію про бельгійський Малин-Мехелен).
А коли якісь зведені у гурт мужички на мелодію "слов`янки" проспівали про те, що ми усі повинні як один зі зброєю вставати на захист священної Росії (не Русі, а іменно Росії), я вже хотів підти звідти, хоча потім просто розреготався - контингент навкруги був якраз достойний "под ружжо" - старенькі бабусі, дітки, молодиці - десь відсотків 70-80
Слава Богу в Таможений Союз не сподобились проспівати під церковні передзвони!
І нахрена ту політику тулити куди треба й куди не треба!
Ну а взагалі - усе добре, нехай розвивається, можливо фестиваль стане більш широко-міжнародним і досягнемо рівня "Дзвонів Каунасу" та ще послухаємо Баха й Генделя у виконанні полтавських дзвонарів.
Чомусь об`яв по місту практично не було, тому попав я на нього чисто випадково у неділю.
Фестиваль був не особливо міжнародним - один гість з Білорусі та декілька - з Росії, але формально - міжнародний.
Більшість же дзвонарів була свої, полтавські, та плюс ще волиняни.
Якщо кому цікаво - тут короткий звіт. На жаль тільки візуально-текстовий, звуковий зробити не міг.
Бажаючим, можу наспівати по телефону в слухавку
Не заростає народна стежина до центру дзвонарства на Полтавщині.
А народ стежки топче усе більше на іномарках
Кинувся надломити скоринку хліба з сіллю, але виявилось, що то не нас...
Дійство відбувалось на галявинці біля дзвіниці церкви Св.Миколая у Диканці (там, де поховано Кочубеїв)
Поки глядачі займали місця, місцевий маестро "на разогреве" розважав публіку
Мала сцена. Велика була там, нагорі, в дзвіниці.
Розспівується хор
Чи то спонсори, чи то головні поцінкувачі в оточенні фотокореспондентів
Ну от і почалось!
Фестиваль відкрили гості з Архангельська. Як виявилось, ці бабусі доволі знамениті - відкривають усі торжества в Росії, на Червоній площі. Любимиці тамошніх Президентів.
Далі було вступне слово й благословіння Митрополита Полтавського,
після якого хор проспівав (гарно!) декілька духовних творів. На свіжому повітрі, серед зелені та берізок це звучало прозоро й гармонічно.
Усі номери фестивалю описувати немає сенсу, дзвонили й зверху й тут, поблизу. Сподобалась наша полтавська молодь. І цікаво ж їм це !!!
Усіма виконавцями біля Малої сцени диригував лисуватий чоловік - начебто заслужений митець у цій справі.
Гостя з Волині. Достатньо віртуозна жіночка!
Але коли виступив оцей чоловік - Маестро Петровський з Архангельська, я зрозумів, що усі попередники були порівняно з ним звичайними школярами. Грав він не те, що віртуозно, просто незрозуміло було, як на всього шести дзвонах (це ж навіть не гамма), можливо грати так гарно й складно. Проводжали його довгими оваціями.
Мабуть я й наспівати так не зможу, якщо кому закортить почути
Розходились з фестивалю з головами, що трохи гули, під апофеоктичний бій самого класного дзвонаря на дзвіниці.
Загальне враження залишилось добрим, не дивлячись на те, що його постійно намагались погіршити ведучі фестивалю тупими мантрами про те, що ми усі єдиний народ, тому, що навіть малиновий дзвін у нас у всіх у крові, що і є таким доказом (хоч би глянули в енциклопедію про бельгійський Малин-Мехелен).
А коли якісь зведені у гурт мужички на мелодію "слов`янки" проспівали про те, що ми усі повинні як один зі зброєю вставати на захист священної Росії (не Русі, а іменно Росії), я вже хотів підти звідти, хоча потім просто розреготався - контингент навкруги був якраз достойний "под ружжо" - старенькі бабусі, дітки, молодиці - десь відсотків 70-80
Слава Богу в Таможений Союз не сподобились проспівати під церковні передзвони!
І нахрена ту політику тулити куди треба й куди не треба!
Ну а взагалі - усе добре, нехай розвивається, можливо фестиваль стане більш широко-міжнародним і досягнемо рівня "Дзвонів Каунасу" та ще послухаємо Баха й Генделя у виконанні полтавських дзвонарів.