Табір Артуч - ущ. Амшут – озеро Велике АллоПовечеряли, помились, трохи відпочили у таборі
2016-Fany2-013-04n.JPG (2.68 MiB) Просмотров: 3935
Підбили деякі підсумки. Головний висновок оптимістичний - сала у нас вдосталь.
2016-Fany2-013-08n.JPG (3.02 MiB) Просмотров: 3935
І вранці відправились в інший район Фанських гір - до озера Алло.
Взагалі-то їх три озер Алло: Мале Алло, Велике Алло та Верхнє Алло.
В такій послідовності ми їх далі й побачили, але то було нелегко, бо на шляху до них прийшлось здолати Зіндан.
Не дарма таку назву дали цій ущелині (зіндан (перс.) - тюрма). Це мрачне кам`яне склепіння, створене осипними породами різного ступеня сипучості та величини, довжиною приблизно 4 км при підйомі 900 м . Пройти його важко, як і всю ущелину річки Амшут, що далі переходить у той Зіндан, - вона не набагато зручніша для пересування пішки.
Місцеві не бажають ходити туди з ішаками, не дивлячись на непоганий заробіток. Ми з четвертого разу змогли умовити нового погонича, щоб він допоміг добратись хоча б до Великого Алло. Скажу відверто: дивлячись, я ті бідні нав`ючені ішачки продирались через величезні брили наваленого стихією каміння, мені було їх жаль (а хто б нас пожалів?!). Але гроші заплачено, назад дороги немає.
До почату ущелини річки Амшут, звідки починається в`ючна тропа до озер, нас підкинув від альптабора веселий водій Дава. По дорозі показував місця, де цією весною дорогу разом з містками через річку знесло селем, і, фактично, люди в цій долині були довгий час відрізані від цивілізації – зв`язок лише гелікоптерами. Зараз те, що можна було назвати дорогою закінчилось за пару кілометрів до нашої ущелини, далі навіть веселий Дава їхати не намірився.
Швидко, як завжди у горах, настала темрява. Тут неможливо було розвернутись і машина на задній швидкості потихеньку заповзла за ріг ущелини, де, судячи зі світла фар, все ж таки розвернулась, а ми при світі ліхтариків перейшли через річку по пішохідному місточку, залізли на якусь трав`янисту терасу і почали мостити намети.
Отут на нас і набігла, як нам здалося, ціла армія голосистих жінок і дітей-дівчаток (пізніше виявилось, що їх було усього шестеро, але ж голосисті!!!) Що вони нам хотіли сказати, зрозуміти було важко, але мабуть це було не дуже дружні висловлювання. Все прояснилось, коли підійшла літня жінка, яка наполовину на мигах, наполовину по російські пояснила, що ми забрались у їхній садок, зараз поспіли горіхи і вони той садок охороняють.
Коли все прояснилось, і ми на мигах показали, що хочемо лише переночувати і нічого не будемо чіпати, то бабця зразу ж нам це дозволила. А коли почула, що ми з України, то почала жартівливо представляти своїх онук по іменам: Марічка, Галя, Наталка… Звідки вона це взяла, дізнатись було важко, але факт залишається фактом. Скінчилось усе миром-дружбою, нам навіть запропонували чай, але ми вже валилися з ніг. Ніч, як завжди у цьому поході, була яскраво-зоряна до запаморочення з повним Місяцем.
Вранці зібрались, діждались нового погонича з ішаками і, перейшовши через місток на інший берег підійшли до початку ущелини р.Амшут, яка сплошним водоспадом вливалась у великий Арчимайдан. Новим погоничем виявився скромний хлопчина, ім`ям Каміль, який з`явився в супроводі великого пса (кличка – Босс).
Як виявилось – Каміль дев'ятий молодший син у сім'ї, заробляти гроші якось треба, от він і погодився провести нас отими зінданами до озер. На запитання, чи знає туди дорогу і чи ходив коли-небудь, відповів чесно, що ні На наші здивовані погляди він відповів, що він сам не ходив, але отой більшого розміру ішак колись ходив, він і проведе.
Мабуть з ішаком доведеться розраховуватись у кінці
2016-Fany2-023-3n.JPG (4.09 MiB) Просмотров: 3935
Це той, знаменитий на всі Фани, білий ішак, який знає дорогу до таємничого озера.
2016-Fany2-054-3n.JPG (5.66 MiB) Просмотров: 3935
Пес Босс шкутильгав на одну ногу, одне око було червоним від поранення - нещодавно витримав бій зі зграєю місцевої собачої банди. Не дивлячись на поранення, він справно ніс службу, пробіг увесь складний путь до озера і, до речі виявився за темпераментом абсолютним пофігістом-меланхоліком, що, мабуть, лише підкреслило його розумові здібності.
2016-Fany2-049-1.jpg (1.95 MiB) Просмотров: 3935
2016-Fany2-049-3n.JPG (5.68 MiB) Просмотров: 3935
Перейшли учорашній місток, потім ще один місток уже в ущелину р. Амшуту.
2016-Fany2-023.JPG (1.99 MiB) Просмотров: 3935
Річка впадає в Арчимайдан суцільними порогами й водоспадами.
2016-Fany2-032.JPG (2.27 MiB) Просмотров: 3935
В ущелині виявилось багато вже достиглої обліпихи.
2016-Fany2-029.JPG (3.25 MiB) Просмотров: 3935
І зразу ж почалися кам`яні осипи різного калібру і ступеню складності.
2016-Fany2-035.JPG (4.23 MiB) Просмотров: 3935
Такирм чином по осипах та перетинаючи протоки р.Амшут, неспішно дійшли до першого озера – Мале Алло, де й вирішили зупинитись на ночліг.
Озеро невелике, але достатньо колоритне, з водою яскраво-смарагдового кольору, як і в більшості фанських озер.
2016-Fany2-039.JPG (4.39 MiB) Просмотров: 3935
2016-Fany2-043-1.jpg (1.51 MiB) Просмотров: 3935
2016-Fany2-044.JPG (3.47 MiB) Просмотров: 3935
Намети розмістили на трав'яному болотистому березі озера, подалі від камнепадних схилів. Фактично ми розмістились на острові, бо протоки річки обтікали наш бівак з усіх боків, але дивлячись на погоду, паводок явно не очікувався.
2016-Fany2-052.JPG (1.96 MiB) Просмотров: 3935
До озера дібрались швидше, ніж планували, тому з`явився час трохи розслабитись.
Розслаблялись, хто як і хто де міг.
2016-Fany2-049-2n.JPG (6.64 MiB) Просмотров: 3935
2016-Fany2-049-1n.JPG (6.37 MiB) Просмотров: 3935
Вночі – повний Місяць і повні зорі з Чумацьким Шляхом, як на небі, так і в озері – феєрія.
Вранці швидко зібрались бо очікувався важкий день, але вийти вчасно не вдалось – пропав Босс. Щоб пес вночі не дременув на полювання або додому, Каміль на ніч прив'язав його довгою мотузкою, якою кріпились в'юки на ішакові, до товстої арчі, але вранці - ні Босса, ні мотузки (арча залишилась на місці). Десь з годину Каміль бігав навколишніми осипами та кущами, звав, свистів, але даремно.
Кой-як нашим репшнуром прив'язали вантаж до ішака і двинули в путь. Після того, як пройшли долиною метрів 300, нас обігнав пес, за яким волочилась длинна мотузка. Статус кво було відновлено, але де він був, чого вичікував – незрозуміло. Підозрюю, що хтось із нас все-таки розумніший за інших.
І знову камені, осипи, камнепадні ущелини …
2016-Fany2-054.JPG (3.39 MiB) Просмотров: 3935
Ішак- достатньо розумна тварина, тому іноді його необхідно стимулювати ось таким чином
2016-Fany2-054-5n.JPG (3.22 MiB) Просмотров: 3935
Невдовзі почався отой самий Зіндан, ущелина й річка, яка цією ущелиною начебто тече десь в глибинах завалу.
2016-Fany2-054-2n.JPG (4.99 MiB) Просмотров: 3935
Чому начебто? Тому, що її видима течія скінчилась під оцим камнем, іменно тут вона вибивається на поверхню, витікаючи десь під завалами з озера Велике Алло. А нам далі вгору вже без води.
2016-Fany2-058.JPG (4.08 MiB) Просмотров: 3935
Продовження в наступному повідомленні