Альтернатива вугіллю з ОРДЛОЗа останній рік ми чули багато різних (часто взаємопротилежних) позицій щодо енергетичного вугілля від президента, голови НКРЕКП Вовка, міністра енергетики Насалика.
Дмитро Вовк пояснював введення ціни Роттердам+ у тарифи на електроенергію недоступністю вугілля із зони АТО та необхідністю незалежності від тимчасово неконтрольованих територій.
Проте вчора, через 10 місяців після введення у тарифи Роттердам+, який ніби-то мав забезпечити незалежність від зони АТО, прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що альтернативи поставкам вугілля з ОРДЛО немає.
Чи справді це так? Ні, на мою думку, альтернатива є.
Нам потрібно близько 9 млн тонн на рік марки А. Замістити їх можна таким чином.
• Переобладнання станцій з марки А на марку Г. Найпростіше та найдоцільніше це зробити на двох блоках Зміївської ТЕС. Це мінус 1 млн тонн вугілля марки А. На це потрібно близько 6 місяців і вже було обіцяно це зробити у 2016 році. Але результатів – ніяких і нова обіцянка це зробити у 2017 році.
• В Україні є так званий «Бурштинський енергетичний острів», який від’єднаний від об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) України і приєднаний до європейської. Є технічна можливість «розвернути» в ОЕС України 3 блоки Бурштинської ТЕС загальною потужністю 600 МВт. Таким чином, ці блоки, що працюють на марці Г, можуть замінити блоки на марці А. Це ще мінус 1,5 млн тонн вугілля марки А.
• Закупівлі вугілля по імпорту. Тариф у квітні-травні 2016 року, коли ввели Роттердам, дозволяв купувати вугілля по 55-60 доларів. У портах Туреччини таке вугілля коштувало 50-52 долари. Тобто можна було закуповувати імпорт для диверсифікації. Але компанії цього не зробили і ціна пішла вгору. Менеджерські помилки компаній не повинні оплачуватися споживачами.
Окрім того Роттердам+ працює на обидві групи вугілля: дефіцитну А та профіцитну Г. Отже, надприбутки по Г, мали би бути спрямовані на закупівлю марки А (за винятком Донбасенерго – у них немає станцій на марці Г). За рік портова інфраструктура дозволяє перевалювати 5 млн тонн вугілля марки А. Імпортувати можна з ПАР, США, Австралії, В’єтнаму, Китаю.
• Вугілля – лише ресурс для виробництва електроенергії. Можна імпортувати готову електроенергію. Але у нас це мабуть, єдиний такий ринок, де імпорт неможливий – закритий регулятором. Але від імпорту виграє споживач, бо конкуренція працює на його користь.
• Взагалі можливий імпорт потужністю біля 4 ГВт, а навіть без Росії Україна може імпортувати потужність до 0,5-1 ГВт, це заміщає близько 2 млн тонн вугілля.
• Варто також зауважити, що у 2016 році оптова ціна електроенергії у Європі була нижчою, аніж в Україні.
• Сумарно ці заходи можуть дати заміщення 9,5 млн тонн вугілля марки А, тобто більше, аніж річна потреба.
Окрім того, є ще декілька заходів, які можуть бути доцільними.
• Інтеграція з європейською системою за допомогою Вставок Постійного Струму, які встановлюються на кордоні ОЕС України та Бурштинського острова. Коли повна інтеграція з Європою вимагає до 10 років, цей проект може бути реалізований за 3 роки і давати можливість віддавати дешеву електроенергію Енергоатому вночі та імпортувати електроенергію з Європи у разі такої потреби.
• Вчасне формування запасів вугілля на незнижуваному залишку. Маючи постійно на складах 2-3 місячний запас вугілля, Україна може впевнено почуватися за будь-яких обставин.
На мою думку, першочерговим є навіть не повна відмова від поставок з ОРДЛО, а формування енергетичної незалежності від поставок з ОРДЛО. Адже такі поставки не витримають ніяких базових критеріїв безпеки поставкою (security of supply).
Так, варто чесно визнати, вищезазначені заходи будуть потребувати певних фінансових ресурсів. Але минулого року всі українські споживачі вже додатково заплатили за формулою «Роттердам+» понад 10 млрд грн, коли мало піти формування незалежності від зони АТО. Тому перш ніж говорити про якісь фінансові потреби, треба отримати відповідь – а де обіцяна незалежність і куди пішли 10 млрд грн? І хто за це відповість?
Відповіді на ці питання і мають бути початком діалогу. Бо сумна реальність така, що за 3 роки у нас не збудована незалежність від поставок вугілля від зони АТО. І наступні 1-1,5 місяця ОРДЛО – єдиний реальний варіант поставок вугілля марки А. Хоча ми вже й заплатили зростаючими тарифами за енергетичну незалежність.
http://biz.nv.ua/ukr/experts/gerus/a...je-640529.html