Юго-Восток Украины

Неизвестного повешенного в Ростове признали Гиркиным

Лишь два дня назад бывший «министр обороны ДНР» заявил о том, что намерен заняться борьбой с «цветным переворотом» в России.

Игорь Гиркин, известный под псевдонимом Игорь Стрелков (или Стрелок) был найден повешенным в центре Ростова.

Как сообщает источник в Следственном комитете Российской Федерации по Ростовской области, в жилом доме на улице 50-летия Ростсельмаша, был найден труп неизвестного, идентифицированного позже как Игорь Гиркин.

Согласно данным источника сайта Список Преступлений в СК РФ по Ростовской области, причиной смерти Игоря Гиркина стала механическая асфиксия. «На момент времени рассматривается несколько версий произошедшего, но следствие склоняется к самоубийству. Все детали и подробности будут оглашены СМИ не ранее, чем 12 сентября текущего года», — отметил источник.

Напомним, что лишь два дня назад бывший «министр обороны ДНР» Игорь Гиркин заявил о том, что намерен заняться борьбой с «цветным переворотом» в России. После этого последовало затяжное молчание, как в сети, так и в СМИ, освещающими заявления Гиркина в последние несколько месяцев.

Дмитро Беспалий добавил 4 новые фотографии.
Прихована дивізія.

В країні мобілізація, формуються добровольчі батальйони та партизанські загони, офісні службовці по вихідних бігають полігонами, секретарі та референти вчаться накладати першу медичну допомогу.

Але в цьому бардаку, десь загубилося 10 000 озброєних та вже «підготовлених» бійців – славетна податкова міліція України! До речі, її навіть на параді не було, мєнти були, а їх не було!
Це справжні карателі, бізнес це підтвердить! 10 000 особового складу, які вміють двері вибивати, сейфи скривати, «перевертати» офіси, жорсткі допити проводити, брати заручників
Ними керують цілих 23 генерали, є зброя та спеціальні засоби зв'язку! Я тут ще і командний склад підібрав (див фото)!
Одним словом, готові приступити до виконання бойового завдання по обороні Маріуполя з майбутнім розгортанням та масштабним наступом до самісіньких кордонів неньки!
Думаю це буде гідне доповнення прокурорської дивізії, яка вже відбула в зону АТО! ;(

Роман Доник
1 ч. ·

| +

Я с ужасом читаю, хвалебные посты и комментарии о том, что энский батальон отказался в полном составе выполнять приказ. Их хвалят и рассказывают, какие они пиздец герои, что отказались выполнять преступный приказ.
Якобы их отправляли на танкоопасное направление без тяжелой бронетехники, которая им не положена по статусу.
Так это не преступный приказ. Это просто приказ, общую картину в котором знают только на уровне штаба сектора.
Так отправили или отправляли? Откуда информация о танках? Откуда уверенность, что по прибытию их не усилили бы "мишками"? Откуда уверенность, что не было рядом пару артдивизионов? А если я скажу, что танчики должны были подойти, просто командование держало это в секрете. Чтоб не пиздели по мобилкам. Такой вариант не допускаете?
Ребята, вы в своем уме?
А был ли мальчик? кто определил, что это танкоопасное направление и там будут танки? Или их уже видели. Танки в 99 случаях появляются во время прорыва. И это стараются блокировать. Но не пехотой.
Командующий сектором сказал? Не скажет.
И если батальон туда не пошел, то кто то же туда пошел?
А как обстоит дело с теми, чьи фланги должны прикрывать эти люди. Они же ждали вас. Они рассчитывали. А теперь они должны растянуть свой фронт, чтоб закрыть дыру? Или те, кто 3 месяца в полях не отошли на отдых и на пополнение.
А вы теперь герои?
Преступного приказа не бывает, когда его отдают на войне по перемещению и смене позиций. Преступный приказ это убивать гражданских.
А занять оборону это обычный приказ. И нарушение это преступление. Или предательство.
Никто никогда не пошлет пехоту сдерживать танки на прорывоопасном направлении. Знаете почему? потому что смысла нет. Потому что не сдержат. А тот кто отдал приказ, потом возможно сядет. потому что есть устав, есть планы, есть планирование.
Один человек не отдает приказ. планируется в штабе и есть куча бумаг и свидетелей, которые это все видят.
Я несколько раз был в гуще событий при перемещении и возникновении угрозы прорыва. В том числе и танкового.
Всегда, повторю всегда, при наличии угрозы танковой атаки, прежде всего ищут средства борьбы с танками.
А пехота она прикрывает свои танки.
За все время АТО несколько частей уходили с позиций или отказывались выполнять приказ. И ТРО и ВСУ. Отмобилизованные. У контрактников и идейных добровольцев, такого не замечено.
И каждый раз были большие потери у смежников.
Потому что это война. Потому что невыполнение приказа одной частью, нарушает полностью весь план.
Сейчас по негласной статистике воюет порядка 20-30% личного состава находящегося в АТО.
Из оставшихся треть занята полезными дела в тылу, а остальные или тупо отказники или ногинатерли, танчиковнет, кухнюнеподвезли, кофенепопили (есть и такие).
А знаете что самое страшное?
Когда штаб планирует операцию он рассчитывает на энное количество живой силы.
Есть 1000 человек, вот их и считают.
И считают, что 1000 человек пехоты может зачистить населенный пункт.
А по факту их 200. А задачу ставят на 1000. А врага в том месте 400. против тысячи это ничто а против двухсот? Это засада.
И они ее выполняют. Эти 200 несут потери, но выполняют.
Потому что остальные в это время отказываются выполнять преступный приказ.
Они теперь будут лучшем случае на внутренних блоках. В худшем сидят в лагерях и тупо прожирают бюджетные деньги. Им платят зарплаты. Отпустить их не могут. Уволить тоже. Я первый раз увидев лагерь в мирной области, охуел - там техники, куча. Рабочей. Той которой нет на передовой. Но они отказники. Они сказали – мы там не будем воевать. Когда к нам прийдут, тогда будем.
Где то прокуратура заводит дела на отказников, но это хуйня. Они считают, что лучше получить год условно, но остаться живым.
Я откровенно говоря не понимаю зачем кормить эту ораву дармоедов? Зачем их вообще призывать, если они подставят в самый тяжелый момент? Зачем потом им будут платить пенсии, и они будут ходить трясти корочками участника? Отпустить их нахуй по домам. Пусть каждый заплатит отступного. На средства одеть и экипировать добровольцев, которые будут воевать, и выполнять приказы.
Кстати о добровольцах.
Я помню один из первых шоков у кадровых от добровольцев.
Когда группа (из добровольцев и ВСУ) попала под огонь штурмовика. После первой очереди, когда решили что это скорее всего россияне, военные ломонулись в зеленку, а добровольцы развернулись и начали стрелять из всего стрелкового, что было по самолету.
Наверное, глупо. Наверное, наивно. Но они ж добровольцы, они идейные и они не знают, что это глупо.
Просто для них съебываться как то не комильфо.

Несколько дней назад, имела место ситуация, когда одной части нужно было закрыть потенциальное прорывопасное направление. Штаб посчитал, что людей достаточно, а их на самом деле нет. Отказники. А тех кто есть не хватает.
Неделю командир батальона круглые сутки крутился как белка в колесе. Личный состав деморализован. понимают что нихрена не смогут.
Сейчас спит спокойно. Приехал Ярош и закрыл дырку. Я не шучу. Мне комбат в эйфории позвонил и орал, как ребенок получивший новый велосипед - "Правосеки стали, теперь все нормально".
То есть ДУК (Добровольчий український корпус), без всяких статусов, с охотничьим и захваченным в боях оружием, приходит и становится. Без танчиков, без артиллерии, без статусов участников АТО.
А статусные батальоны, отказываются выполнять приказ. «Преступный приказ» по их мнению.

Шульга писал(а): это стреляет укр армия с поселка Комунар.

Шульга писал(а): это стреляет укр армия с поселка Комунар.

Вложения

Зорян Киряк: Про Героїв та дезертирів... | +

Напевно, те про що я скажу сподобається далеко не всім, бо моя точка зору сьогодні дуже не популярна. Власне, я й не претендую на право істини, бо вона у кожного своя. Втім, вибачте, наболіло.
Останнім часом, читаючи повідомлення в ЗМІ та роздуми різних людей, ловлю себе на думці, що світ стає занадто рябим. Для мене очевидно, що відбувається неприхована підміна понять і поширюється якась нездорова пропаганда дезертирства.
Вертаючись думками до «іловайського котла», з болем згадую тих хто вже ніколи не повернеться... Серед загиблих, пропалих безвісти і полонених в цьому кошмарі, були й ті кого знав особисто… Чи можна було цього уникнути? Що стало головною причиною цієї трагедії? Зрада і дезертирство. Саме так, зрада і дезертирство. Порятунок одних за рахунок загибелі інших. .. Героїзм одних – втеча інших.
В силу певних обставин я знаю дуже багато і маю значний обсяг інформації, щодо «іловайського котла» і не тільки. Я постійно на зв,язку з комбатами наших Добровольчих Батальйонів Спецпризначення МВС, що перебували в цьому пеклі і прекрасно розумію, що відбулося. Нам відомі номера частин, імена командирів секторів, підрозділів та точна кількість тих військовослужбовців, що без попередження покинули свої позиції, оголивши тили своїх побратимів, підставивши їх під масований удар і оточення ворога. Безперечно, не без участі і вищих командирів. Втім, я не збираюся нікому давати юридичну оцінку. Нехай це робить ГПУ.

Я про людське.

Сьогодні, стало дуже популярним виправдовувати дезертирів. Більш того, робити з них ледь не праведників, що втікаючи з полі бою зберегли життя солдат. Ні, друзі, за таких обставин, це не правильно. Так не годиться.

Батальйон ТО «Прикарпаття". Нічого особистого, але... Вони, без узгодження, нікого не попередивши, просто відійшли з бойових позицій під Іловайськом і повернулися додому. «Які ж вони молодці!», - кричать звідусіль... Губернатор Івано-Франківщини, з квітами і оркестром зустрічає їх як героїв… Дякувати Богу, Президент вже звільнив цього голову ОДА. Всі в захваті від рішення командира, що просто втік, хоча й привіз 400 чоловік неушкодженними. А чи задумався хтось яка ціна цієї втечі і такого «порятунку»? Чи задумався хтось, скільки наших хлопців полягло в результаті їхнього дезертирства? Адже, інші бійці залишилися неприкритим з тилу. Хіба, у них не було матерів, дружин, сестер, дітей? Хіба, коли ви брали до рук зброю не знали, що йде війна? Хіба, ви не знали, що це ризик, а на війні вбивають? Напевно знали, але не були готові. То навіщо було йти? Я прекрасно розумію мотивацію цих людей і в той самий час, я просто не можу з цим змиритися. Для мене вони – дезертири! Крапка.
Саме тому, неприємно вразило, коли наші друзі і соратники з «Батьківщини», з пафосом і «фанфарами» викупили з під-арешту комбата-дезертира…
Одне питання: коли ви робите дезертирів героями, ви це робите по незнанню чи у пошуках дешевої популярності?
Про Героїв та дезертирів...
Напевно, те про що я скажу сподобається далеко не всім, бо моя точка зору сьогодні дуже не популярна. Власне, я й не претендую на право істини, бо вона у кожного своя. Втім, вибачте, наболіло.
Останнім часом, читаючи повідомлення в ЗМІ та роздуми різних людей, ловлю себе на думці, що світ стає занадто рябим. Для мене очевидно, що відбувається неприхована підміна понять і поширюється якась нездорова пропаганда дезертирства.

Вертаючись думками до «іловайського котла», з болем згадую тих хто вже ніколи не повернеться... Серед загиблих, пропалих безвісти і полонених в цьому кошмарі, були й ті кого знав особисто… Чи можна було цього уникнути? Що стало головною причиною цієї трагедії? Зрада і дезертирство. Саме так, зрада і дезертирство. Порятунок одних за рахунок загибелі інших. .. Героїзм одних – втеча інших.

В силу певних обставин я знаю дуже багато і маю значний обсяг інформації, щодо «іловайського котла» і не тільки. Я постійно на зв,язку з комбатами наших Добровольчих Батальйонів Спецпризначення МВС, що перебували в цьому пеклі і прекрасно розумію, що відбулося. Нам відомі номера частин, імена командирів секторів, підрозділів та точна кількість тих військовослужбовців, що без попередження покинули свої позиції, оголивши тили своїх побратимів, підставивши їх під масований удар і оточення ворога. Безперечно, не без участі і вищих командирів. Втім, я не збираюся нікому давати юридичну оцінку. Нехай це робить ГПУ.

Я про людське.

Сьогодні, стало дуже популярним виправдовувати дезертирів. Більш того, робити з них ледь не праведників, що втікаючи з полі бою зберегли життя солдат. Ні, друзі, за таких обставин, це не правильно. Так не годиться.

Батальйон ТО «Прикарпаття". Нічого особистого, але... Вони, без узгодження, нікого не попередивши, просто відійшли з бойових позицій під Іловайськом і повернулися додому. «Які ж вони молодці!», - кричать звідусіль... Губернатор Івано-Франківщини, з квітами і оркестром зустрічає їх як героїв… Дякувати Богу, Президент вже звільнив цього голову ОДА. Всі в захваті від рішення командира, що просто втік, хоча й привіз 400 чоловік неушкодженними. А чи задумався хтось яка ціна цієї втечі і такого «порятунку»? Чи задумався хтось, скільки наших хлопців полягло в результаті їхнього дезертирства? Адже, інші бійці залишилися неприкритим з тилу. Хіба, у них не було матерів, дружин, сестер, дітей? Хіба, коли ви брали до рук зброю не знали, що йде війна? Хіба, ви не знали, що це ризик, а на війні вбивають? Напевно знали, але не були готові. То навіщо було йти? Я прекрасно розумію мотивацію цих людей і в той самий час, я просто не можу з цим змиритися. Для мене вони – дезертири! Крапка.

Саме тому, неприємно вразило, коли наші друзі і соратники з «Батьківщини», з пафосом і «фанфарами» викупили з під-арешту комбата-дезертира…
Одне питання: коли ви робите дезертирів героями, ви це робите по незнанню чи у пошуках дешевої популярності?

Всі, хто чогось не знає – приходьте до мене. Я вам покажу прізвища та імена наших загиблих Героїв, поранених, взятих у полон, пропалих безвісти. В тому числі, розкажу про їхні родини, що залишились без своїх годувальників.

Повірте, я добре знаю ціну героїзму і ціну зраді. Насправді, істина дуже проста: є воїни-патріоти, що народжені і готові класти життя за Україну, є інші. Я також щиро переймаюся за хлопців, що не витримали і покинули свої позиції. Але не можна це робити ціною життя інших… Якщо є сумніви, краще сидіти вдома.

Ще в червні, в зоні АТО під Красним Ліманом, один бойовий генерал-нацгвардієць, сказав мені одну військову мудрість, котру я запам,ятав назавжди: «Якщо в підрозділі кожен готовий померти, то такий підрозділ обов,язково виконає завдання і виживе. А якщо у підрозділі є ті хто хоче вижити, то такий підрозділ ризикує стати приреченим ...». Ось так.

Рекламувати спасіння дезертира від покарання – це не гідність. Це зрада тих справжніх Героїв, що загинули в «іловайському котлі», у війні за визволення України…

Друзі, не можна гратися з такими речами і не бачити очевидного.

Героїв потрібно називати Героями! А дезертирів – дезертирами. Навіть тоді, коли ця теза зовсім не популярна. Дякую за розуміння.

Всі, хто чогось не знає – приходьте до мене. Я вам покажу прізвища та імена наших загиблих Героїв, поранених, взятих у полон, пропалих безвісти. В тому числі, розкажу про їхні родини, що залишились без своїх годувальників.

Повірте, я добре знаю ціну героїзму і ціну зраді. Насправді, істина дуже проста: є воїни-патріоти, що народжені і готові класти життя за Україну, є інші. Я також щиро переймаюся за хлопців, що не витримали і покинули свої позиції. Але не можна це робити ціною життя інших… Якщо є сумніви, краще сидіти вдома.

Ще в червні, в зоні АТО під Красним Ліманом, один бойовий генерал-нацгвардієць, сказав мені одну військову мудрість, котру я запам,ятав назавжди: «Якщо в підрозділі кожен готовий померти, то такий підрозділ обов,язково виконає завдання і виживе. А якщо у підрозділі є ті хто хоче вижити, то такий підрозділ ризикує стати приреченим ...». Ось так.

Рекламувати спасіння дезертира від покарання – це не гідність. Це зрада тих справжніх Героїв, що загинули в «іловайському котлі», у війні за визволення України…

Друзі, не можна гратися з такими речами і не бачити очевидного.
Героїв потрібно називати Героями! А дезертирів – дезертирами. Навіть тоді, коли ця теза зовсім не популярна. Дякую за розуміння.

Ретвитнул(а) Ледокоин Гетьмана
Irina @Irina16135931 ·
Инфа от бывшего рос. сокурсника нашего военного. В Крыму замечены самолеты с опознавательными знаками в виде флагов ДНР

Часть украинских офицеров приняли присягу ЛНР
Журналист Андрей Цаплиенко пишет о том, что часть украинских пограничников приняла присягу террористической организации “Новороссия”.
“На границе с Россией (Должанский, Изварино) уже ЛНРовские пограничники, из бывших наших. Несколько десятков офицеров погранвойск Украины утром приняли присягу Новороссии” – информировал журналист.

"@GirkinGirkin: Дебальцево
ВСРФ разбомбили вокзал в Чернухино
- в чернухино попали в вокзал !!! Ребята это жопа ((((
(В Чернухино ВСУ)"